Питання з якими звертаються громадяни до Головного управління Держпраці у Херсонській області

23 липня 2019

Право на звернення забезпечує громадянам можливість обстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, участі в управлінні державними і громадськими справами та впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій.

Питання практичної реалізації громадянами свого права на звернення регулюються:

  • Законом України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян»,
  • Указом Президента України від 7 лютого 2008 року № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування»
  • «Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів № 348 від 14 квітня 1997 р.

Найчастіше громадяни звертаються до Головного управління Держпраці у Херсонській області з такими питаннями:

  1. Запитання щодо примусової виплати роботодавцем заробітної плати та/ або заборгованості по заробітній платі.

Відповідь: Відповідно до Положення затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 № 340 у посадових осіб органів Держпраці відсутні повноваження, щодо витребування з підприємств, установ та організацій грошових коштів на користь працівників,

Відповідно до Положення, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, Головне управління Держпраці у Херсонській області не наділено повноваженнями щодо примусового стягнення заробітної плати, витребування з підприємств, установ та організацій грошових коштів на користь працівників, та щодо спонукання керівництва до вчинення цих дій, це виключно компетенція суду.

Водночас Конституція України надає право кожному громадянину безпосередньо звернутися до  суду за захистом порушеного права. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні проводиться виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України, а судовий захист є найважливішою юридичною гарантією прав і свобод людини і громадянина.

При цьому, відповідно до п.1 ч. І ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають і трудових правовідносин.

  1. Запитання щодо права жінки, як одинокої мати, на додаткову відпустку у розмірі 10 календарних днів.

Відповідь: Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що одинокою матір’ю є жінка, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою  матері; вдова; інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері.

Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Втім, свідоцтва недостатньо. Необхідно підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Для цього мати може звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, з приводу чого буде постановлено рішення суду. Можна також звернутися до поліції у зв’язку з необхідністю розшуку батька у справі за позовом про стягнення аліментів. У цьому разі документом, який підтверджує факт неучасті батька у вихованні дитини, буде відповідна постанова слідчого. Також підставою може стати довідка зі школи, садочка про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, або подібний акт, складений та підписаний сусідами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

  1. Запитання щодо невиплати підприємством коштів, згідно лікарняного

Відповідь: Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 11.10.2018 № 1105 – XIV, ст. 22 ч. 2 Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі – МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Одночасно з цим, повідомляємо що, відповідно до Положення затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 посадові особи Головного управління Держпраці у Херсонській області не наділені повноваженнями примусового стягнення грошових коштів.

  1. Питання стосовно виплати допомоги на оздоровлення державному службовцю.

Відповідь: Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 23.12.2016 р. № 1791/0/101-16/281 щодо виплати грошової допомоги до щорічної основної оплачуваної відпустки державному службовцю, згідно з пунктом 1 статті 57 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 1 травня 2016 року, державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

При цьому під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога для оздоровлення, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік.

Виходячи з вищевикладеного, державному службовцю, якщо працівник взяв відпустку у 2018 році та отримав матеріальну допомогу на оздоровлення за 2018 рік, при наданні щорічної основної відпустки за 2019 рік він має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік.

  1. Питання щодо попереднього звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідь: Згідно п. 13 п.п. 4 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 № 295, інспекторам праці забороняється розглядати та перевіряти питання, які є предметом розгляду в суді, або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду.

Фахівці Головного управління Держпраці у Херсонській області здійснюють позапланові заходи у вигляді інспекційних відвідувань на підставі статті 6 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877–V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (із змінами та доповненнями).

Прим. Стаття 6 «Позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю)» цього Закону зазначає

  1. Підставами для здійснення позапланових заходів є:

– подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

– виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання;

– перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

– звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

– неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

  1. Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
  2. Суб’єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.
  3. Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.