Увага! Внесено зміни до Кодексу законів про працю України

06 квітня 2020

Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX, який парламент ухвалив 30 березня 2020 року (далі – Закон).

Законом передбачається вдосконалення правових відносин у багатьох сферах життєдіяльності, які зазнали змін у зв’язку із поширенням коронавірусу COVID-19».

Відповідні внесено зміни до: Податкового, Митного, Цивільного кодексів, Кодексу законів України про працю, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про зайнятість населення», «Про банки і банківську діяльність», «Про освіту», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та деяких інших законодавчих актів.

Цими змінами, зокрема: запроваджується підтримка для працівників та роботодавців в умовах поширення коронавірусу COVID-19; розширено підстави для продовження процесуальних строків, встановлених судом або законом; спрощується виробництво продукції, необхідної для протидії поширенню коронавірусу COVID-19; забезпечується здійснення виплат соціальної допомоги, продовжено строк звернення за соціальною допомогою та строки виплат соціальної допомоги; відтерміновано подання звітів, статистичної інформації до контролюючих органів тощо.

Зокрема, Закон суттєво коригує умови праці під час карантину. Що ж тепер чекає на роботодавців і працівників?

По-перше, з визначення трудового договору (ст. 21 КЗпП) усунули згадку про те, що працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, «з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові».

По-друге, відповідно до Закону додержання письмової форми є обов’язковим при укладанні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

По-третє, детально розписали в оновленій ст. 60 КЗпП про гнучкий режим робочого часу (ГРРЧ). Він може визначатися за погодженням між працівником і роботодавцем на визначений термін, або безстроково, як при прийнятті на роботу, так і згодом. А на час загрози поширенню епідемії, пандемії та (або) на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та ГРРЧ може встановлюватися у наказі (розпорядженні) роботодавця без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

По-четверте, у тому ж Кодексі записали норму про дистанційну (надомну) роботу. Також передбачили, що виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

По-п’яте, у норму ст. 113 КЗпП щодо порядку оплати часу простою додали уточнення, що час простою не з вини працівника – це, в тому числі, і період оголошення карантину, встановленого КМУ.

Якщо між працівником та роботодавцем виникне трудовий спір, що належить розглядати в судовому порядку, то строки, визначені ст. 233 КЗпП, продовжуються на термін дії такого карантину.

Проект Закону зареєстровано за № 3275.